23.03.20151 049
Олесь Довгий підсумував результати перших 100 днів роботи у ВР
«Приблизно третину часу в Раді ми витрачаємо на те, що спостерігаємо за бійками, блокуванням трибуни, порваними сорочками», — Олесь Довгий.
Цими днями Верховна Рада, обрана минулої осені, підбиває підсумки своєї стоденної роботи. Перші сто днів у парламенті оцінює і Олесь Довгий, який став народним депутатом від 102-го округу, що на Кіровоградщині. До парламенту він потрапив уперше, хоча вже робив таку спробу у 2012 році, балотуючись у Києві, але тоді програв вибори. Однак у жовтні 2014 року Довгий, незважаючи на доволі напружену ситуацію в окрузі та справжню «війну компроматів», отримав упевнену перемогу.
За сто днів у Раді Довгий запам’ятався критикою дій коаліції, насамперед, в економічній площині (адже нардеп входить до економічного комітету ВР). В інтерв’ю він розповів про те, що зміг і чого поки не вдалося зробити для Кіровоградщини. А також про зв’язок із своїми виборцями, який він намагається тримати, хоча не перебуває в окрузі постійно.
– Олесе Станіславовичу, скажіть, якими є Ваші загальні враження від 100-денної роботи нового парламенту? Ви можете оцінити перші сто днів Ради як результативні для країни, чи, радше, такими, що бездарно втрачені нашими депутатами?
– Парламент був радикально оновлений – і це вже результат. Але це результат виборців, а не депутатів. З одного боку, в цьому скликанні Ради ми бачимо половину нових облич, що є, безумовно, добре. З іншого – у цьому парламенті, від цих нових людей ми чуємо багато популістських заяв. Здається, що новачки не зовсім розуміють, що таке відповідальність парламентаря
Я порахував, що приблизно третину часу ми вимушено витрачаємо на те, що спостерігаємо за бійками, блокуванням трибуни, порваними сорочками… І це все замість єднання. Я засуджую тих, хто в цей скрутний для країни час провокує людей на ще більшу агресію, якої й так багато.
– Але, незважаючи на ці прикрі моменти роботи ВР, парламентарі все ж таки спромоглися ухвалити хоч якісь важливі для країни закони?
– Так, дійсно, були й позитивні моменти. (Посміхається.) Як представник Кіровоградської області, я голосував, по-перше, за низку законів, що пов’язані з підвищенням обороноздатності нашої країни. Тому що всі роки незалежності Україна де-факто роззброювалась, а тепер нам треба захищати себе від агресора, який має набагато більші ресурси для війни. Тобто потрібно відновлювати обороноздатність країни.
По-друге, я не тільки підтримував, а й лобіював закони, пов’язані зі створенням Антикорупційного бюро, а також інші ініціативи щодо боротьби з корупцією. По-третє, підтримав скасування недоторканності декількох суддів, а також закони про судову реформу в цілому. Адже це перші кроки до побудови цивілізованої країни.
Окрім цього, я, як і обіцяв виборцям під час передвиборчої кампанії, підтримав закон про зняття депутатської недоторканності. І – що дуже важливо для мене особисто – підтримав блок законів стосовно економічних реформ. У першу чергу, підтримував ініціативи щодо дерегуляції ведення бізнесу та стимулювання інвестицій в економіку України.
— Які саме ініціативи Ви вирішили не підтримувати і чому?
— Я не голосував за Закон про бюджет на 2015-й рік. Сподіваюсь, виборці мене зрозуміють, тому що я їм обіцяв не голосувати за закони наосліп. Так вчинив і цього разу. Я впевнений, що жоден депутат не мав права проголосувати в новому парламенті в такий спосіб, як це було запропоновано урядом і коаліцією. Мені було дико спостерігати голосування за бюджет о четвертій годині ранку, під завісу, без камер, а найголовніше – без наявності самого документа. Нагадаю, потім ще місяць нардепи намагалися з’ясувати, за що вони проголосували.
Також я не голосував за закон про податкову реформу. Я готовий голосувати за реформи, а не їх імітацію. Я проти того, щоб у часи, коли бізнес, підприємництво, промисловість, аграрний сектор ледве животіють, кинути їм на плечі додатковий тягар у вигляді податків і зборів, як це пропонував уряд.
Я обіцяв: буду дуже уважно ставитися до того, за що пропонують голосувати. Якщо в конкретному законопроекті враховано інтереси людей, то підтримую його. А якщо ні, то буду голосно про це говорити та закликати інших давати відповідну оцінку.
– Шо Ви особисто зробили за ці сто днів, якщо йдеться про законотворчі ініціативи? Чи використали свій попередній досвід роботи на посадах у владі?
– З одного боку, дійсно, я знаю, що таке бюджетний процес, що таке вибивати гроші на потреби мешканців міста та щодня на всіх вертикалях влади доводити необхідність у цих коштах. І я був здивований відсутністю прагнення та бажання керівників Кіровоградщини робити щось для своїх міст, районів, сіл. Мені не було подано жодного бюджету, і тому я сам, знаючи потреби округу, сформував пропозиції, написав депутатські запити, був неодноразово на бюджетному комітеті, звертався до міністра фінансів. Мені вдалося добитися, щоб субвенції на медицину Світловодська були збільшені на 7% від минулорічних показників (на суму понад 700 тис. грн), дотації бюджету Олександрівського району виросли на 10% (близько 900 тис. грн), а Онуфріївського – на 11% (більше, ніж на 600 тис. грн).
З іншого боку, мені було дуже прикро, що той Кабмін, за який я проголосував, не врахував жодної поправки, які були мною внесені 2015 року, коли затверджували цьогорічний скорегований бюджет.
Не були враховані навіть технічні поправки. У результаті, в Знам’янському районі ціла лікарня залишилася без фінансування. А це єдина лікарня, яка обслуговує весь район. І мене вразила така неувага до простих людей, до відсутності розуміння їхніх проблем та потреб.
— Чи Ви самі спілкуєтесь із виборцями? Адже Вас критикують за те, що Ви лише в березні здійснили перший візит до округу в якості нардепа.
— Спочатку про критику. Нехай ті, хто критикують, бігають за мною, документують кожен мій крок, краще щось роблять, вирішують, ініціюють, пропонують. Я відкритий для конструктивного діалогу. Давайте об’єднуватися і спільно щось робити для округу, для людей! Але в підсумку виходить, що «крикунів» багато, а відзвітувати їм нема за що.
Щодо спілкування з виборцями та представниками місцевої влади. 14 березня я відкрив першу громадську приймальню народного депутата в 102-му окрузі. Раніше жоден із обраних до Верховної Ради депутатів такої ініціативи в окрузі не проявляв. Приймальня буде опрацьовувати питання, проблеми, звернення та пропозиції від мешканців Кіровоградщини. Сподіваюсь, що до кінця року, як це й заплановано, відбудеться відкриття ще чотирьох приймалень у кожному з районних центрів.
А під час робочих зустрічей із головами місцевих, районних та селищних рад ми розібралися, яка допомога їм необхідна. Саме тому першим моїм кроком була організація та проведення семінару-тренінгу, щоб надалі процес формування бюджету на місцях був більш швидким і професійним. Загалом тренінг прослухало понад 200 осіб.
Також я радий, що в мене була змога особисто поспілкуватися з керівниками стратегічно важливих підприємств області. Під час спілкування йшлося про поточну діяльність цих організацій, їх важливу роль у формуванні місцевих бюджетів та соціальну значущість для Кіровоградщини. Я розповів їм, що зараз працюю над законопроектом, який дасть можливість не мобілізовувати фахівців стратегічно важливих підприємств, які задіяні у впровадженні сучасних технологій на виробництві. Адже від цих людей залежить ефективна робота та життєдіяльність цих організацій, а значить – і області в цілому.
Я вдячний і спілці підприємців, промисловців та роботодавців Світловодська, які запросили мене на зустріч. Вони розповіли мені, що 80% промислових підприємств міста нині працюють у режимі неповної зайнятості, або не працюють взагалі, зростає приховане безробіття. Представники малого та середнього бізнесу надали мені конкретні пропозиції, які, на їх погляд, зменшать ризики для підприємницького середовища та пом’якшать соціальну напругу. Тому ми домовилися, що будемо використовувати наші ідеї та пропозиції для співпраці з відповідними регуляторними, законодавчими органами.
– Чи підтримуєте Ви як громадянин, а не народний обранець, якісь соціальні ініціативи?
– По-перше, як і будь-який свідомий громадянин України, я підтримую українську армію. Так, у грудні минуло року допоміг укомплектувати два медичні всюдиходи Unimog Mercedes засобами тактичної медицини. За допомогою цих автомобілів буде здійснюватися тактична евакуація поранених в госпіталі, також буде надаватись перша невідкладна допомога. Ці всюдиходи стали основою створення підрозділів спеціальної тактичної медицини у складі Збройних сил України.
А в лютому я передав Маріуполю пристрої звукового сповіщення про небезпеку обстрілів. Це три сирени С-40 із радіусом дії близько 1500 метрів та пускові пристрої П-164АМ для дистанційного вмикання. Сподіваюсь, що вони, в разі необхідності, врятують не одне життя.
Також я регулярно адресно допомагаю бійцям АТО та їх родинам, зокрема, із сіл Знам’янського та Онуфріївського районів.
Не обходять мене й соціальні проблеми на місцях. Так, наприкінці минулого року ми побували в дитячому будинку-інтернаті в Знам’янці. На зустрічі директор розповіла про необхідність ремонту другого поверху. Розумію, що в такий час кошти дуже складно знайти, але я буду шукати можливість допомогти інтернату. Оскільки діти ростуть без батьків, вони позбавлені найголовнішого в житті – материнської любові. Бачили б ви їхні очі, коли ми приїхали вітати їх із Новим роком! Здається, подарунки, які ми привезли, – це так небагато, це такий мізер, який ми могли б для них зробити. Але для них це означало, що свята та дива існують, що про цих дітей не забули, вони потрібні та про них дбають.